Дача в Ровжах. 2025

 

    Всім привітик. У мене 45ка (щотижнева пауза в 45 годин) і стою я на австрійському ASFINAG перед кордоном з Чехами. Тут є вода, інтернет безкоштовний, хороша погода і моє натхнення. Тому вчора було відео про сучкогриз, а сьогодні буде вам лист про мою відпустку на дачі.

   Це було єдине фото в соцмережі, яке повідомило про те, що я в Україні. Зазвичай про те,  коли я їду додому не знає ніхто,часто навіть і я. Тобто я збираюсь додому, а от коли приїду - завжди таємниця.

    Незважаючі на мою досі непроходящу любов, повідомляти друзів через соцмережі про "кошка всралась в гаражі", в цей раз все було інакше. 

Було настількі хороше, що хотілось затулити пельку і мовчки насолоджуватися. Що я і зробила. Але зараз такі часи -  коли я дякую подругам за хороші новини, от дуже дякую. І тому, аби підтримати промінці чогось хорошого, поділюся з вами своїми тихим щастячком - Дача_в_Ровжах.

    Головне що два місяці каденції я мріяла про море. Хорватію, Кіпр, Мадейру і оце от все. Але увірвавшись у Київ, заскочила до Настуні за ключами від дачі, і повз #житинаПодолі поїхала в Ровжі.

Останнім часом я жартую (але це не жарт, а правда), що на дачі я буваю чотири рази на рік. Весною - підключаю воду, Влітку - вітаюсь з бур'янами в свій зріст і тікаю в Київ, восени - зливаю воду, а взимку - міняю батарейки на сигнализації.

Весною я була на дачі якось довгенько, встигла побризкати бур'ян отрутою, вау, і воно працює! Тому бур'ян мене зустрічав не суцільним непрохідним лісом, а так, тільки на підходах до будинку.

Бог послав мені приятеля, який, поки я моталась в Київ на день, покосив мені всю ділянку і дачне життя з подолання усіляких городніх задач перетворилось на ретріт. Тому що, якщо візуально тебе нічого не дратує навколо, можна спокійно байдикувати під березами. Що я і робила три тижні.

Але жерти морозиво самому, не смачно ні вам, ні мені, жодному. Тому без гостей не обійшлося.

Головне правило на дачі для дівчат: зручно вмоститися де заманеться і перетворитися на гедоністку. Для хлопців у мене зазвичай інші правила ;) (хоча бувають і виключення, будуть нижче)

Ви ж знаєте мій підхід: Не сфоткав - не з'їв ) тому наїдок в цьому пості буде багато,  тож підіть візьміть і собі щось.

    Останнім часом я часто розмірковую про спадок. Власне про мій спадок від Ма. Дача, гроші, коштовності - це щось матеріальне. А от настрій, поради, стиль життя - це те, що було закладено в це матеріальне. Отже одне без іншого при правильному розкладі не існує.

    Скатертини і красивий посуд, навіть просто на філіжанку кави зранку. Завжди живі квіти. Квіти, доречі, їхали з польскої Бедрьонки і соняхи і гвоздики, і тішили моє око всю відпустку. Навіть мала привезла з Києва свою гортензію і та теж вписалася в наш дачний вайб.

Гойдалка майже улюблене місце всіх гостей. Вона переїхала сюди ще зі старої дачі, і їй точно більше ніж років 15. Ще один заповіт від Ма - Ми не настільки багаті, щоб купувати дешеві речі.

Тому все, що придбавається мною, особливо техніка - якісні. І потім собі десять разів дякуєш, коли багато років користуєшся тим чи іншим.

   Насправді ми дуже любимо поїсти, попити і хороше походити. І на дачі все це є. А ходити можна в ліс, на канал купатися, біля каналу гуляти або бігати, кататись на веліку.

Моя жага поїхати на море загострилась, коли на море поїхали всі знайомі і постили звідтам пиво_креветки_кукурудзу.

Але ми сходили на свій дачний пляж і вирішили що Одесса і цього року без нас. Бо нашо платити гроші і кудись їхати, коли є все своє і класне. 

Головні гості цього сезону - це мала і Кіт. Ми дуже боялися його везти на дачу тому що:

- втече, бо ми точно проґавимо і забудемо зачинити двері

- їжаки його з'їдять, або покусають, а бо ще гірше - чимось заразять

- погано перенесе переїзд, буде стрес, волосся повипадає.

В реальності їжакам до Кота діла не було зовсім ніякого.

А кіт, як в тому анекдоті, взагалі на вулицю не виходив. Фото свідчить про те, що наша булочка зону комфорту і безпеки не покине.

Коротше, Кітик був як ідеальна дитина і клопоту нам не завдавав. Ми йому - може трішечки )))

Серпень на дачі - це свіжі ночі, зоряне небо з персеїдами, відсутність комарів і повний спокій який майже кожної ночі порушують російські шахеди та ракети. Але попри все я була щасливою.

Спершу ми влаштували собі кінотеатр на городі а потім вдивлялися в зоряне небо яке вдивлялось в нас.

Ще років десять тому,  мама провела на дачу оптоволоконний інтернет, який дуже зручно підключати, коли ти там  є і відключати коли нас там не є. І от зараз я згадала, що я його таки не відключила. (от ще один профіт писати листи)

    Коли ти знаходишся в спокої, тобі хочеться готувати та годувати. Доречі в трасі я дуже рідко готую, саме тільки тоді коли я відпочивша і в спокої. 

Наявність чудового ринку по суботах, на який, навіть попри атаки росіян, люди привозять  продукти навіть з Рівного, дає нам змогу купити любе-голубе і приготувати смачне і їстівне. У кожної справжньої господині Ровжів є свій молочник, м'ясник і овочева тітка. У Ма - були, у мене ще ні.

Якщо вам цікаво, що то у нас троха підгоріло, то - сир сулугуні загорнутий в тісто. Дуже смачна штука, це мала виступала шеф-кухарем. Ще похвалюся її чізкейком. 

Я виступала по класиці - сливовий пиріг і торт з карамелізованою груша-яблуком.

З цікавинок у нас на дачі є

• біла шовковиця до якої привита чорна шовковиця, ягоди розміром з палець. Іноді родить іноді ні, але ми все одно рідко ними ласуємо. Проте деякі люди, які не живуть на нашому участку, не соромлячись повідомляли мені, що наша шовковиця смачна. В цьому місці я згадую європейську відсутність парканів при якій ніхто на твою територію не зайде, не те, що лізти через паркан.
• гриби. Які самонасадились після того як я їх чистила у дворі після врожаїв 2021 року (як раз перед повномасштабкою був дурний врожай тих грибів)

Хто знайде такого ножа у продажу, маякніть. Я його загубила ще у Варварі, а знайти нового не можу.

Тепер всі лушперки з тих грибів проростають у нас на подвір'ї

• груша_яблуко. це третя наша цікавинка. Невеличке дерево з плодами формою яблука але за смаком як груша. Дуже врожайне.

Я спершу думала нашо воно мені? (як так можна думать про єдиний врожай не_бур'янів, взагалі?!) І коли до мене приїхала приємна жіночка міняти алоє-вера на рибу... Так, у нас тут купа спільнот, і саме заради них я ще не видалила свій вайбер, в яких ми віддаємо, беремо, міняємось і шукаємо що потрібно.  Так от, я на літо висадила в землю своє алоє, якому вже років п'ять і яке до біса цілюще, але мені все нема коли займатися тим цілительством, ну і щоб в Київ його не везти вирішила віддати, жіночка яка знає для чого потрібен той алоє привезла мені за нього дві рибини :),  А коли похвалила мої груши_яблука отримала здоровенний пакет в подарунок.

Але мою увагу плід привернув, був зірваний, очищений, карамелізований і відправлений в торт і в рот.

В останній тиждень перед виїздом ми зібралися толокою з Денисом і Таріком і почали пиляти березу. Бо деревина росте як любима дитина, сусіди переймаються що в сильний вітер вона впаде і попсує їм дах або мені.

Врешті-решт так воно і вийшло, одна здоровезна гілляка при падінні дах сусідам попсувала. Тому санітарну обрізку ми припинили до весни. А я ще два дні погралася зі своїм сучкогризом

Поверталися додому заїхали на море помилуватися лебедями і відірвати підкрилок ))

Я людина, яка непереборно вірить в знаки, Ретроградний Меркурій і все решта. Ми дістали мій чарівний рожевий шурупокрут, відкрутили все що залишилось, щоб не заважало і я відвідала механіка. Ні не так - Механіка, з яким в наступному році ми вже будемо святкувати нашу 20річну плідну співпрацю.

- Ти знаєш, що ти везунка? - сказав Механік дістаючи новий підкрилок саме для моєї машини і саме лівий.

- Знаю, але зазвичай забуваю про це і тому кожен раз радію таким от дивам - відповіла я, якій завтра вже їхати півтори тисячі кілометрів на роботу. 

Ну от власне і все, що я хотіла розповісти. Вийшло майже як шкільний твір на тему Як я провів літо.  Скажімо чесно - якби не дача_в_Ровжах це літо я провела б поглядом. А так он - є що згадати і про шо людям розповісти.

Навіть в самі темні часи з нами може відбутися щось хороше, пам'ятаймо про це.

Цьомки, ваша Катя з австрійського паркінгу.