Бонжур! Як давно мене тут не було і як я скучила за старими добрими постами с фоточками!
Я на Амазоні, що це таке в моєму житті я вам розповім на ютубі згодом. А поки що я маю Час, інтернет, розетку (але наче не працює) і оповідку про один закинутий військовий аеродром у Франції.
Фух, пересіла під робочу розетку і зараз все вам розповім.
Боже, як я щаслива, що придумала собі цю забавку - брати ноут в зону очікування для водіїв. Минулого разу я тут сиділа і сумувала з сівшим телефоном, бо забула зарядку. А тепер завантаження навіть в дві години - то не є трагедією.
Так от, біля Амазону ETZ2, ми так їх називаємо, по кодовим номерам, це біля Метцу, я пригледіла ще влітку закинуте військове містечко. Нещодавно мені випала нагода там погуляти. Після початку війни я вже не з такою цікавістю і любов'ю ставлюся до абандонів і порушених будівель, бо вже дуже болить, кровить і стискає серце. Але тут було чуже, охайне і ви такого не бачили. А хто ж вам ще покаже як не я?
Ця база розташована біля містечка Оньї, видно що вона давно покинута, але є нюанс. Я мало що можу про неї вам розповісти, а хотілося б знати і самій. Але все що я знайшла, що на території функціонує стрілецький клуб, консервний завод, магазин кераміки і овеча ферма. Доречі, вівці тут всюди. Їх тримають, мені здається не задля молока та вовни, а щоб вони виїдали траву і поля не заростали бурьянами.
Перше що я побачила то мурали і граффіті, і вже потім вишенькою на торті з'ясувалось, що це й військова заброшка.
Десь прохід заборонений чи просто не бажаний, як от на фото вище, було написано що приватна територія. Всі під'їзди перекриті великими камінцями, а то б я точно ночувала десь тут, а не на ссяному паркінгу (потім і його вам покажу). Тут є і корпуси казарм і щос навчальне і їдальня і кафе з рестораном. Все зачинено.
В ресторані розбиті вікна, ще десь було зламано двері, я поблукала по одному приміщенню, схоже на ідальню, купа битого скла і гівна. А ні шприців, а ні слідів бомжів, чи кострищ - просто масовий туалет для срання. Я думаю всі хто тут гуляє, катає на велах, заходять і сруть. Нічого такого аж занадто кримінального. Людям треба срати.
Це консервний завод |
Я сьогодні дуже втішена тім, що допетрала тягати з собою ноут на завантаження та розвантаження, це заповнює сенсом мій час. Пост починала писати десь біля Ліля, а закінчую біля Метцу майже опівночі.
А он там далі наш паркінг
Немає коментарів:
Дописати коментар