В пошуках гармонії їдем на півонії

 

Поетка з мене так собі, але вчорашня історія написалась хороша. Я б її назвала: "Як в старі добрі часи"

Так от, як в старі добрі часи, позавчора я побачила в фб допис, що в Холодному Яру квітне цілий яр півоній. І як то у мене заведено я смикнула друга Сашка Дніпровича з Черкас, який доречі сумлінно і досі веде свій блог, і нещодавно отримав нагороду на конкурсі Вікі любить пам'ятки. Так шо, спільнота старого ЖЖ ще жива, хоч кожен вже на своїх сайтах пише, або не пише - от як я.

Сашко, я тобою пишаюся!

Сашко підтвердив, що локація чудова, і що я її точно знаю, бо ми там були коли їздили в Холодний Яр на проліски. (посилання на пост не даю, бо фоток в ньому немає). Тому я одразу прикинула маршрут і написала Вікуні (хто мене давно читає, той її звісно згадає, у нас було багато пригод описаних в усіх моїх блогах).  Моя подруга швидкого реаґування, взяла на роботі вихідний і в середу, тобто вчора зранку ми гайнули на Черкащину.

Без пригод не обійшося, спершу у мене не завелась Жовта. Вона стояла мертва і не реаґувала взагалі ні на що, ключ, запалення, сигналка - тиша. Я знов стала себе картати, що не купила бустер для зарядки, але похвалила за те, що є хороші і міцні дроти для прикурювання. Залишилось когось знайти. З трьох хто знайшовся: у одного акуум під сидінням (фіат швидкої) у другого система старт-стоп, а ні його, а ні він не може підкурювати, у третього в лупатому мерсі під капотом акуум був відсутній. Третій викликав четвертого, той мене підкурив і я одразу зрозуміла, що проблема не в розрядженому акуумі і від цього стало ще страшніше.

Бо коли ти не знаєш причини, то придумуєш собі саме страшне, навіть сам не розуміючи шо. Весь цей час я пуляла в Вікусю смсками, не їдемо, їдемо, не їдемо... Бо коли я заскочила на УкрНафту залитися, машина знов покинула чат і вимкнула геть усе. На заправці вже людей було більше. навіть дорожна служба, яка погодилась мені допомогти як я маю дроти.

Заправник відкрив капот і зауважив, що у мене просто відійшли клеми. Я дістала ключ на 10, він мені їх міцно закрутив, я відзвітувала Вікусі втретє, що ми таки їдемо на ті півонії, і нас ніщо не зупинить. 

дві серйозно налаштовані панянки які вилізли на оглядову вежу

Ви знаєте, що коли робиш селфі, або просто тримаєш телефон в горизонтальному положенні, а на тобі поляризаційні окуляри - ти ніц не бачиш. 

-Віко, я нічого не бачу

- Я теж.

Та нічо, ми і так завжди гарні.

На самий верх я не полізла, бо і так видно, що: 

А. Ми розумнички, що приїхали не зранку, не у вихідний. 

Б. Ми ще встигли на квітіння 

Відвідування умовно безкоштовне - тобто за донат. Ходити-бродити де в голову припало не можна, є спеціально відведені доріжки. Слава Ісу нема людей!

А! І ще! Забула розповісти. Як в старі добрі часи я дістала з шафи свої фотоапарати. І шо? По-перше я забула як ними користуватися, де акумулятори, де картки пам'яті, куди вставляти. Як то все налаштувати. Але я згадала, зарядила, навіть знайшла картрідер, з сумом подивилась на картку пам'яті в 2 гіга (шо, серьозно, ми жили і подорожували з таким об'ємом?!) Але комп чомусь не схотів бачити а ні картку, а ні Кенон. І я звісно обидва апарати з собою взяла (най покатаються, згадають наші пригоди) але телефон всіх переміг.

не згодилися

Розцвіли півонії,
Це неначе рай.
Простелили колії
У квітковий край
І любов прокинулась,
Тепло на душі.
Можеш все забрати!
Квіти залиши. 

Так, хочу сказати слова подяки тим, хто цей сад півоній створив. Якщо їхати від цього мальовничого місця далі, в Мотронинський монастир ліворуч буде локація фестивалю Крутий Заміс от звідти все і почалося! Фестивалі - то рушійна сила, кажу вам.

В 2017 році в межах проведення мистецького фестивалю Крутий заміс, з'явилася ідея створення яру півоній на 50ти сотках громадської землі. Що і було зроблено. Спершу висадили чотириста саджанців, в 2023 році ще дві тисячі.  Скільки зараз квітне сказати важко, але багато.

Після півоній ми стали вирішувати куди пхатися далі. З'ясувалось що Вікуся на Черкащині далі Каніва і мого приятеля дауншифтера ніде не була.  Але часу було обмаль, тому - Мотронинський монастир.

Монастир жіночий, але перші про кого тут згадують - Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко, Іван Виговський, Іван Мазепа, Григорій Сковорода, Максим Залізняк.

А ось з цього місця....

Тарас Григорович малював в 1845 році Мотрин монастир

Якщо ви приїхали в штанях і без хусточки, як ми, то тут все є. Я, як годиться вибрала саме яскраве.

Квітів, кольорів, ароматів, краси - багато не буває. Так що дайте два, дайте ще.

Наступна локація  - Джерело св.Онуфрія. Джерело якось посохло, а от сходи... хто дивився вже серіал Сирени, той зрозуміє, що саме вони нам нагадали.

Троха далі - Гайдамацький став, повний рибів, які спокійно плавають на поверхні, гріючи спинки и роззявляючи пащі.

Хто забув як вигдаляє Вікуся, показую і доповідаю, що вона ще погарнішала, бо до йоги ще додались заняття балетом. 

Хтось пам'ятає наш місцевий мем: - Чи не хочете кави? Так от, в цій подорожі "Як в старі добрі часи" термосу з кавусею не було, були заправки з кавусею. Боже, ми вже не пролазимо до коханців у вікна...

Зара буде серйозне і сумне. І вражає повага по відношенню до полеглих, шана яку надали загиблим 93-ої окремої механізованої бригади "Холодний Яр".

Розповідала вчора Вікусі цю історію, розповім і вам. Ось тут допис на фб, прочитайте

Так от, після прочитання цього посту, я дякувала до неба всім нашим київським громадським спільнотам, інфлюенсерам, блогерам, тощо - які не мовчать, не мовчали і ніколи не будуть мовчати. Я дякую за нашу Подоляночку яка створила Самосад, опікується ним і бореться за нього, я дякую СВОЇм, НаШапку, Ініціативі, Стерненку і багато-багато іншим, бо я пам'ятаю звідки всі ці голоси, іноді поодинокі починалися і як перетворилися на рушійну силу.

Кривий Ріг не чуже мені місто, але навіть після 2013го, там не було і досі немає достатньо непроплачених, дзвінких голосів і світлих голів, щоб доносити до влади вимоги людей. Мені дуже шкода. Я багато чула - от у вас там в Кийові. Але водночас я там чула - Нашо нам та Європа, нам і тут добре. Але справа не тільки в Європі, справа в тому що у нас ще багато місць, де громада безголоса, а у влади мудаки. У нас теж не дуже класні, але ми боремось.

Ну шо, далі ми поїхали в Кам'янку подивитися на Тясминський каньон. Але якось вже не склалося, і день спливав і я втомилася, дав себе взнаки нервовий ранок. Тому з Кам'янкою так. Але якщо ви собі сплануєте подорож цими місцями, обов'язково помилуйтеся каньоном.

Писати на #дачівРовжах - одне задоволення. Від мошки спасаюся аромамаслами та патичками-вонючками. А всім любителям гуляти в парках і у лісі - вдягайте світлий одяг, і заливайтеся аромамаслами, парфумами і в'єтнамською зірочкою. Бо багато випадків хвороб від кліщів.

кохати_дихати

Дякую за увагу!