Товкачка на Почайні

 

    Моя відпустка добігає кінця, київські травневі зливи засадили мене вдома і тому я пишу списки в дорогу і збираюся, але ще можу написати пару постів про "де була, що бачила".  

    Моя любов до товкачок (блошиних ринків) безмежна в просторі і часі і якщо в мене вистачить натхнення та часу, то постів буде три (еге ж, з вами я, любителька писати лонгріди і знімати серіали).

Як завжди в своїх постах показую те, що сподобалось, вразило і захотілося зберігати це в платному сховку )). Ходімо гуляти з нами. Ми - це моя мала, яка вперше відвідала нашу київську товкачку, подруга Наталя, яку ви вже знаєте з нашої подорожі Велика Прогулянка.

Ми не просто штовхалися по рядах, ми ще й отримали неперевершений екскурсійний супровід від Наталі, бо вона сама краща гідеса яку я знаю.

В цю відпустку, нарешті, О!Господи, спасибі тобі!, я не бігала по лікарях, поліклініках та лабораторіях. Я вигулювала всі свої сукні, намиста і посуд. Посуд теж треба "вигулювати", тобто доставати з шафів, запрошувати гостів і їсті-пити та й хороше походити. Гайда!

    Дуже прикольно було спостерігати за Настунею, тобто що цікавило її, бо у мене в приорітеті спершу посудки, потім речі з дитинства, або щось знайоме. У Наталки - це різноманітні прикраси в тому числі часів Киїської Русі, а мала залипала біля яток з одягом.

Великим здивуванням для мене було те, що прикрасу, часів Київської Русі, не скарби звісно, а якийсь звичайний обідець, або каблучку, або "ми самі не знаємо шо то" можна придбати за 100-300 грн. Я звісно питала чи є сертифікат, вуглецевий аналіз тощо. Але продавці які самі то знаходять, кажуть, що є речі які спеціалістам відомі і без радіовуглецевих досліджень.

Київська блошка дуже велика. Спершу від метро Почайна йде книжковий ринок, потім ринок "Антиквар", а потім вже барахолка. Ми почали з перехрестя вулиць Ганни Барвінок / Вербова, а закнчили біля Епіцентру. Але ряди тягнуться ще далі до Новокостянтинівської. 

югославська кераміка

Гуляючи рядами ми вгадували звідкіля яка кераміка, бо кожен керамічний виріб має свій код. І це дуже корисно знати чім відрізняється трипільска кераміка від косівської, гаварецька від опішняньскої. А ще, обов'язково вдома мати глечики, миски і полумиски з нашої кераміки, бо тільки з них вареники, борщ та каша з грибами найсмачніші.  У мене є! 

Прогулянки по блошці крім естетичного, ностальгічного і комунікаційного (я там спілкуюся) задоволення можуть ще розповісти вам, про те шо ви маєте в серванті від бабусі. Скільки разів за своє життя я бачила як чудові, антикварні і просто елегантські речі викидали на смітник. Моя любов лазити по смітниках - саме з дитинства. Бо на початку 80х років, коли розселяли комуналки Подола, чого тільки на тих смітниках не було - і поштівки і старі годинники, меблі, кахлі, посуд... обожечкі!  Перші антикварні лавки наповнювалися тим, що було знайдено на сміттярках старих районів Києва.

У формі? Звісно! Бо я їм піццу

Так я до чого, гуляючи блошкою, ви хоч будете знати скільки коштує той кришталь, що ви вирішили винести на смітник. Доречі, нещодавно довелось пояснювати доньці нащо ті кришталеві роги ізобілія. Але складно пояснити те, чого і сам не розумієш. Атрібут багатого життя, побажання якого викреслене в кришталі. Звісно що можна викинути, а можна і продати, прийти на ринок і комусь його здихатися. Менш цінні речі, я акуратно складаю і виношу на смітник в надії що бомжі прийдуть порядок наведуть.

Рубрика - О! В мене ж це було! 

На яку Настя потім сказала - Вони там молодяться і згадують дитинство )

на листівках і календариках мене поплавило

Рубрика - Музейне. Руками не чіпати! 

Насправді можна чіпати, можна питати, можна казати - якщо ввічливо і обережно. І тому тут прикольніше ніж в музеї.

хто знає для чого середня сокира, той молодець

Київська блошка доволі популярна серед кіношників, вони тут беруть в оренду для зйомок деякі речі.

Якщо наша блошка стаціонарна, тобто живе тут постійно, то за кордоном блошки приїздять, як от продуктові ярмарки на районі.Я побувала на двох таких і дуже хочу теж про них розповісти.

Що мене вразило, що деякі речі можна зустріти і у нас и і них, я потім покажу.

Стула із дворца.

Історія про стул! Нарешті вона знайшла собі місце! Бо я думала клєпати відео, а вона вирішила поселитись в цьому пості. Так от.

Якось у Францї, біля Амазона ETZ2, мені на паркінгу не вистачило місця. Ви вже знаєте про цей Амазон бо я про нього писала тут. Але про всі Амазони я обіцяю склєпати відосік але нема натхнення і часу. Так от, ставати було десь треба і я поїхала поруч до магазинів. Взагалі біля магазинів парковка заборонена, там нема умов, але водії часто стоять. Бо в будній день працює Е'Леклерк і туди можна збігати в туалет. Стала я, як у мене прийнято в самий засраний закапелок і обходячи теритрію побачила стул. Він був побитий, старий і нікому не потрібний. Його викинули на смітник магазина, щоб за вивіз з власної оселі не платити. Дуже розповсюджена тема в Європі - викидати великогабаритне і не тільки сміття на паркінгах, або підкидати в смітники магазинів. У нас деякі мешканці приватних будинків вивозять своє сміття в місто і викидають в сміттєві баки в житлових кварталах. Ось тому в Польщі навіть в мікрорайонах з багатоповерхівками кожен будинок має свій власний смітник, який розташований за парканом і вхід туди по магнітному ключику.

Спершу я посиділа на тому стулі заради приколу, потім я запхала його у вантажне відділення і вирішила забрати собі. Кажу ж, кладовища і сміттярки - місця сили з мого дитинства. Пару тижнів стул подорожував зі мною; вдень він спав на мойому ліжечку (я його протерла серветками і попшикала санітайзером) а вночі переміщався у вантажне відділення. Потім був укладений в Жовту і припертий в Київ.

На Кабанчику я знайшла майстра, який стула того забрав в реставрацію ось в такому вигляді

А ось в такому вигляді привіз

Все одно довелося відео склєпати, буде в кінці. А ми вже майже все обійшли.

щоб стояв у кожній хаті, дуже потрібна річ для господинь 

для тих хто любить будиночки

А ось у цього велісопедиста, є подруга....

І ви, звісно, не здивуєтесь, якщо я скажу що вона аж з самої Франції, навіть з Парижу

Але про це в наступному пості про брокант.